Коли ти йдешь,коли посміхаешься,коли забуваєшь про всі негаразди,тоді ти відчуваєш себе щасливою,і нічого тебе не турбує,не збиває з колій. але коли ти пройдеш цю стежку щастя, тоді зрозуміеш,що воно скінчилось, і що стежку, по якій ти щойно йшов замело чи снігом чи просто чорною землею чи сипучим піском і що назад дороги нема...і що щастя твоє вже минуло...і що лишились тільки дрібні спогади чи сни, в яких ти досі бачишь себе щасливою...Брррр....Напевно так і має бути. Напевно, це просто правило життя...Вічна тема...На кожну приємну річ є свій антонім.На цьому збудовано світ....Але коли ти любиш, ти не звертажш уваги на ці правила..